АВЕ

Достигає    осінь,  знов  ідуть  дощі,
Кленове  листя  золотаве…
Хитаються  в  смутку  намоклі  кущі,
Готові  всім  сказати  –  аве*…

Приспів:
Для  літа  –  аве,  тепер  для  осені,
Але  із  часом  -  аве  зимі…
Лише  ми  весни  до  себе  просимо,
Весняне  аве  від  журавлів.

Коротка  днина  знов  веде  до  ночі,
Дощі  співають,  мовчить  стерня,
Зорі  сіяють,  ці  небесні  очі
І  просить  сходу  нове  зерня.

Приспів.

В  сумних  деревах  відтінки  осені,
Вечір  ховає  посеред  хмар,
Ледь  зеленіють  поля  поорані,
І  золотиться  дерев  ліхтар.

                                                                                                                                                                                                                     А́ве*  (лат.  Ave  або  Aue)  —  латинська  фраза,  яку  вживали  як  привітання.  У  перекладі  з  латини  означає  «будь  здоровий»  або  «прощавай».  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685933
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.08.2016
автор: Віталій Назарук