Стоїть іще ніч за вікном,
Та будить мене знов Муза:
«Вже досить втішатися сном –
Боротися теж ти мусиш,
Якщо не вогнем, то мечем,
Чи словом за Україну,
А мо’ тебе біль не пече,
Що молодь щоденно гине,
Що стогне безмовна земля,
Як сина свого ховає,
Що воля на те Кремля,
Що й досі війна триває?»
Неначе оголений нерв,
Болить так душа, страждає:
Вчорашній міліціонер
В своїх же людей… стріляє…
І капає з серця сльоза
В рядки, що тепер лягають,
І ллються слова, щоб сказать,
Бояться деталь прогавить…
Розтала вже нічка давно,
Заплакав росою ранок…
Донбас буде наш, все одно,
Загояться наші рани!
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
Купка покидьків на чолі з Гіркіним-Стрєлковим "замутила" на Сході цю війну з подачі головного терориста Путіна. Передумови знайшлись. Та не так у них все вийшло, як хотілось. Донбас залишиться Україною. "Не тепер, то в четвер" - як каже УНТ... Гарний вірш.
