Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: МОЇ ПЕРШІ СПОГАДИ (проза) - ВІРШ

logo
геометрія: МОЇ  ПЕРШІ  СПОГАДИ      (проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

МОЇ ПЕРШІ СПОГАДИ (проза)

     Цьогоріч бувають такі жаркі дні, що не вистачає сили щось робити. Тому ми найчастіше знаходимо якийсь холодок, чи найнежаркішу кімнату, і поринаємо в спогади. Мені чомусь захотілося пригадати свої найперші враження. Коли почалася минула війна брату було майже 3 роки, мені чуть більше 1,5, а сестричці 2 місяці. Брат дещо пам"ятав про день початку війни, я ж нічого не пам"ятала. Та все ж пригадую якраз той час, коли ми були у цьому дитячому віці. Мої перші спогади пов"язані з бабусею. Я ніби й тепер бачу себе біля будинку. Я ходжу-дибаю по подвір"ю, торкаюся пальчиками листочків кущів, окремі травинки і кульбабки. Потім сідаю на ряднинку і пропускаю травинки між пальчиками, придивляюся до них, торкаюся язиком. Неподалік порається бабуся Настя. Щоб я її не відволікала від роботи, вона забавляє мене розмовами. Я, звісно, не знаю, чи то казка, чи притча, чи бувальшина, чи випадок із чийогось життя. Мова бабусі спокійна, протяжна, мені подобалося її слухати  Найбільше запам"яталася і вразила мене її розповідь про незвичайного хлопчика, якого я уявляла, як янгола біля образу Божої Матері.  Хлопчик мав вражаючі здібності: незвичайний слух і зір. Він бачив, як росте трава, ловив найтонші мелодії співу птахів, поскрипування коників і букашок, бачив непомітні для звичайного людського ока помахи крил метеликів. Я з цікавістю слухала бабусю і намагалася розглянути травинку у своїх руках. "Ні, Валю,-усміхається бабуся,-ті вже не живі!" Я нахиляюся до ростучих травинок і бачу якусь букашку, хочу її впіймати і забуваю за травинку. Потім наді мною пролетів якийсь жук,(певне хрущ).Я намагаюся роздивитися його, але він швидко зникає, натомість з"являється комаха, вона кружляє і дзижчить. Я махаю руками й голосно волаю: "Ой-ой-ой,бубаню!" Бабуся кидає справи, підхоплює мене на руки, несе до хати і годує кашею з молоком.
  Іншим разом я бачу свого брата Василька. Він бігає по двору,осідлавши, як коника,довгу лозину, а в руках тоненький прутик, яким він підганяє свого коника, голосно вигукуючи: "Но-о-о! Но-о-о!"
   Ще я бачу маму, яка схилилась над колискою, що висить серед кімнати, а в ній агукає крихітна Галинка. Мама покормивши її і вклавши спати, садовить і нас їсти. Мене на довгому дерев"яному дивані зі спинкою, а брата за столом. Він сидить на стільці чинно, як дорослий, їсть і просить маму добавити цукру в кашу, а я їм, сидячи на дивані і тримаючи миску між ніжками. Після трапези мама всаджує Василька на стільчику біля колиски і наказує там йому і гратися. Якщо сестра запхикає,колисати, а якщо заплаче, гукати маму. Мене мама залишає на дивані, суворо наказавши не вставати на підлогу, бо вона холодна.Щоб я не впала, перед диваном ставить кілька стільців зі спинками. Я походжаю диваном, граюся з віконцем, щось розглядаю,щось малюю пальцями на склі, або ловлю якусь мушку чи козявку. Мені це подобається. Я чую, як брат клацає якимись брязкальцями, щось бурмоче. Я вся в собі і не звертаю уваги на брата. Він же тихенько встає зі стільця і виходить з хати. Я чую скрип дверей і мамин голос: "Васю, а Галя?" І відповідь Василька: "Вона не плаче, я вже її покормив!" Мама кидає сапу і за мить уже біля Галинки. Вона перевертає немовля долілиць, вибирає із ротика кашу, злегка постукує між плечиками. Мала здавлено хлипає, а мама плаче: "Васильку, що ж ти наробив? Вона ж могла захлинутися! Ну, як же так, синку?!" Брат стоїть, похнюпивши голову і крутить пальцями свого кучерявого чуба. Він не плаче, лише тихенько скиглить. Він же найстарший, йому не гоже.
   Усе це постає перед моїми очима, хоча я й не впевнена, чи все це так урізалося в мою пам"ять, чи це згодом чула від дорослих і уявляла та доповняла всоєю дитячою фантазією...

ID:  677817
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.07.2016 16:03:38
© дата внесення змiн: 17.03.2018 20:17:54
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (302)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Д З В О Н А Р, 06.08.2016 - 17:04
Які ж незвичайні бувають ці перші спогади. Одні яскраві, як квітка на сонці, інші, як стара магнітофона плівка... Цікаве людське життя... та ще в дитинстві. angel ......................
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, що читаєте і розумієте. Не дарма ж кажуть: чим більше спогадів, тим менше сподівань... 16 flirt 43 42 flo36 flo01
 
Юрій Цюрик, 15.07.2016 - 10:25
Прекрасні спогади... 22 22 give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Юрію! Люди поважного віку так і живуть все більше спогадами... 16 love17 43 42 flo36 flo34
 
Чудові спогади. flo26
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Георгію! Не даремно ж, кажуть, що старі,
як малі: і посумують, і посміються, і поговорять, і пожартують, і порадіють, і посвяткують... 16 smile flirt flo36 22 flo32 flo08 flo01
 
Що тільки доводилося пережити! А вижили ж. Виживемо й зараз! 12 12 12 16 17 give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганю! Ми ж оптимісти, будемо жити і не тужити, а працювати й вірші писати!.. 16 42 43 ny1 warning2 flo36 heart 13
 
Гарно написали про непрості перші спогади. 12 12 12 flo31 flo36 42 43 43
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Отож спогадими і живу; та, певне, й не одна я... 16 43 42 ny1 warning2 flo36 flo06
 
Ніна Незламна, 13.07.2016 - 21:02
12 smile Дуже гарно описали.Ви праві,щось лишається з дитинства всерівно, десь ховається в наших мізках.Часом перед очами спливає зовсім малий вік,бувають моменти,що здається це було недавно. flo26
 
Гарний спогад. give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніло! Ото, чи в дитинство впала, чи що,ще й сама не зрозуміла, а думки і спогади на папір вилила,та ніби й у дитинстві побувала... 16 flirt 43 42 ny1 flo36 flo11
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: