Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Ви чули, як співають чорні солов’ї? - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 19.01.2018 - 22:07
Валю, а прози твої - дуже майстерні... Прочитала і от сиджу, думаю, а картинка - перед очима... Глибоко торкнулося душі!!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Така твоя тепла оцінка, Любо, мені дуже приємна, чесно. Дякую щиро!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...я сама вперше їх побачила позаминулої весни, вони схожі за будовою тіла до сірих, тільки голівка та крила чорного кольору, можливо це підростаючі пташата... Дякую, Лано!
Владимир Зозуля, 30.10.2016 - 13:06
ну, Валюша, это ты не очерк написала, ты "украла" кусочек чей-то жизни. прекрасная проза у тебя. с удовольствием прочел.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Премного благодарю, Владимир! Мне чертовски приятно это слышать!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...реалії життя... Дякую, Олечко!
Амелин, 22.09.2016 - 19:13
Валя, прочитал очень внимательно, понял, что ты хотела этим показать. А именно - что глобальное, то, что происходит в обществе, на войне,оно перекрывает всё личное. Это правильно! Задумка очень хорошая, нужная, своевременная. Я себе набросал некоторые моменты, которые напишу тебе в "личку". Главное - не забыть! Если что - напоминай, не стесняйся.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ок! Беру на замітку і чекаю від тебе листа. Дякую, Сергію, за підтримку та розуміння!
Касьян Благоєв, 15.08.2016 - 13:06
... стати би нацією, ой пора стати! бо вже й сором всесвітній, - на аткій землі, чверть століття на волі та ніби хазяями у власній хаті - а дожилися, що в тій хаті загарбник погроми робить...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...от і мене пече той сором, бо ума не приложу, чому ми нічому не вчимось у нашої історії...одні кров свою проливають за наше спільне майбутнє, а інші вдають, що війни як такої немає... Дякую, Касьяне!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мені приємно від тебе це чути! Дякую, Олечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно, Лесю!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від душі дякую, Ніно-Маріє!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і мені тривожно, от і пишеться так... Дякую, Люба!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Реалії...на жаль... Дякую, Анатолію!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Олесю!
Наталя Данилюк, 03.07.2016 - 12:29
Отаке життя - не завжди воно з медом, іноді гірчить, як полин... Але, може, то і на краще, що Галя втекла до іншого, значить - і не любила свого чоловіка, прикидалася... Краще вже розставити все по місцях і почати життя з чистого аркуша, аніж триматися за примарні стосунки... Хоча, легко сказати, та чи легко зробити? Життєва проза, майстерна.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Воно, звичайно, краще не намагатись притулити назад відрізану скибку та чи стане ота наступна, ще не відрізана, панацеєю, також спірне питання. В цій історії ще далеко до кульмінаційної розв’язки, життя само ще не раз поставить їх перед певним вибором. Дякую, Наталочко!
|
|
|