Було таке колись, пообростала голками
Вічнозелена і хвойна
Оловом по твоїх слідах, зліпки порозбивала
І затупилась зброя
Порошком випасти в ранок рожевим і палким
Не відбивайся тільки сонячно
Хрестики-нолики і переламані палки
Хмарами з'їдені обрії
Збрила наївність, але тепер колюча
В очі щодня фіолету кіллера спокою
Комою по рядках, і тишею звучно
Але забути тебе не у змозі я