Зберу роси, де покоси, ясні та сріблисті.
І засвітяться в долонях оті роси чисті.
Зберу роси, де покоси... Роси ті перлисті.
І засвітяться на сонці оті роси чисті.
Зранку росами ясними личко я умию.
Бо любити і чекати тебе я умію.
То ж прошу тебе я, рідний, з миром повертайся!
І на моє біле личко краще надивляйся.
Я у травах, я у квітах роси ті збираю.
Ними личко я для тебе щоранку вмиваю.
Ми підем удвох з тобою у гай погуляти.
Буде весело разом нам роси ті збирати.
Там залишимо на травах ми свій слід разочком.
Щоб ішла дорога наша по життю рядочком.
Гарний вiрш, Надiя. Дуже гарно звучить. Нагадуе за звучанням украiнську народну пiсню:
Ой, чие ж то жито
Чиi ж то покоси
Чия то дiвчина
Розпустила коси.
Надія Башинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00