Зберу роси, де покоси, ясні та сріблисті.
І засвітяться в долонях оті роси чисті.
Зберу роси, де покоси... Роси ті перлисті.
І засвітяться на сонці оті роси чисті.
Зранку росами ясними личко я умию.
Бо любити і чекати тебе я умію.
То ж прошу тебе я, рідний, з миром повертайся!
І на моє біле личко краще надивляйся.
Я у травах, я у квітах роси ті збираю.
Ними личко я для тебе щоранку вмиваю.
Ми підем удвох з тобою у гай погуляти.
Буде весело разом нам роси ті збирати.
Там залишимо на травах ми свій слід разочком.
Щоб ішла дорога наша по життю рядочком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2016
автор: Надія Башинська