в тісній кімнаті гуртожитку
щоб здивувати знудьговану публіку
я чепляю імітатор на пояс
та виставляю свій голий зад
розробляючи щелепу для голосу
намагаюсь згадати слова
що з дитинства засіли в горлі
та створили там ком
щось про роботу стихій
із невідомим числом
яке необхідно вгадати
щоб розв'язати ковтун
припини ворошити старі папери
спогадів та атрофованих мрій
ти в минулому осміював
того ким став
і коли інші пишуть вірші
та грають в дворі
я сиджу у похмурому просторі
і мені соромно не плакати