А дощ так плакав як в останній раз,
Сам вітер заховався в стару хату.
Напевно, назбиралося образ,
Хтось виплатив хмаринками зарплату.
А потім танцював по всіх стежках,
Заліз у найвіддалені куточки.
Залишив півзарплатоньки в казках,
І латав хоч на місяць всі струмочки.
До тебе йду. І сльози із дощем
Змішалися. Струмочки наберуться.
Твої слова по серденьку-ножем...
А всі казали:літом поберуться...
Та заміж вийду я хіба за дощ,
Почує, приголубить, не залишить.
Залишив вітер слід старих підошв,
І тишу з зірочками там накришить.
