(До 25річчя Чорнобильської катастрофи)
Троянд приховані шипи
Впивалися болюче в тіло.
А їх, як віники, несли
Совки рядами та несміло
Складали квіти напоказ,
Всім демонструючи постави,
Та вмить щезали всі нараз –
Народу слуги ситі й браві.
Що з цього тим, хто там лежить,
Які без зброї помирали?
Життя для них було як мить
Чорнобильської техно-драми.
Що їм совкова суєта,
Завуальована брехливість,
Та внутрішня їх пустота,
І слів написаних нещирість?
Совки - на то вони й совки,
Совдепівські гартують звички.
Віддали ми дух боротьби
Тим, хто над ним лаштує свічки.
Ще хтось приходить на Майдан
Як пам’ять іменам і датам.
Читав тут вірші Нігоян,
Що вмер за нас простим солдатом.
Хто нам цей дух занапастив,
Зібгав все у жадоби русло?
І знову на шляху обрив,
І знову Сонце світить тускло.