Ой, піду я в незвідану даль
Під акорди на скрипках весни...
Може, в далі розвію свій жаль
І забуду стривожені сни.
Забинтована даль у туман,
Ніби сльози, роса на траві...
І тебе там, мій любий, нема:
Розпрощався зі мною навік.
Як нужденна, у полі стою.
Що робити, куди мені йти?
Біль у грудях щемкий затаю –
Що зів’яло, тому не цвісти.
Ой, піду я в незвідану даль
Під акорди на скрипках весни...
Може, в далі розвію свій жаль
І забуду стривожені сни.
Міхась Кавыль
Ой, пайду
Ой‚ пайду ў невядомую даль
Пад акорды іскрыпак вясны...
Можа‚ ў далі разьвею я жаль
І забуду трывожныя сны.
Забінтована даль у туман‚
Нібы сьлёзы‚ раса на траве...
І цябе там‚ мой любы‚ няма:
Развітаўся са мною на век.
Як убогая‚ ў полі стаю.
Што рабіць і куды мне ісьці?
Боль пякучы ў грудзёх затаю‚
Што завяла‚ таму ня цьвісьці.
Ой‚ пайду ў невядомую даль
Пад акорду іскрыпак вясны...
Можа ў далі разьвею я жаль
І забуду трывожныя сны.
