Я цілую, Ісусе, ті рани,
Я цілую, Ісусе, твій біль,
Обмиваю гіркими сльозами
Страсті всі, що за нас Ти терпів
Гірка чаша Святої Марії,
Що стоїть нині долі Хреста,
З неї випито всі ЇЇ мрії...
Всі до краплі, до всенького дна !
Все збулось, що задумано Богом,-
Біль дере Твої груди, як звір :
Я б пройшла Твою Хресну дорогу:
Болю, крови і людських зневір...
Я б на Хрест, моя люба дитино,
Тільки б ноги Твої доторкнулись землі...
За любов покидаєш мене, любий сину !
Миттю кров"ю залилося Небо вгорі !
Розірвалося Небо надвоє від болю,
Від гріхів і від сліз, що волали з землі,
Стала ніч, все покрилось пітьмою...
Захлиснулося Небо у людському злі !
Відлетіла душа... З нею - серце Твоє,
Що , як камінь, було ще у грудях...
"Вічна пам"ять !" мотив свій у скронях снує...
Ти ще довго вмлівала по людях.
Піднімайся, Маріє, - вже треба іти,
Ірода син не дає підступити...
Не знаєш, стражденна, що Син Твій помер,
Щоб людські гріхи відкупити !
Не знаєш того, що воскресне Твій Син
І буде Тебе прославляти,-
Він - Дух всюдисущий, Він Божий є Син,
Воскреснеш і Ти - Його Мати !
Я цілую, Ісусе, ті рани
І той біль, що поніс до Небес...
Всі ми ходим з земними хрестами
І благаєм, щоб Ти в нас Воскрес !
чуттєво 
