Я ЦІЛУЮ , ІСУСЕ , ТІ РАНИ…

Я  цілую,  Ісусе,  ті  рани,
Я  цілую,  Ісусе,  твій  біль,
Обмиваю  гіркими  сльозами
Страсті  всі,  що  за  нас  Ти  терпів

Гірка  чаша  Святої  Марії,
Що  стоїть  нині  долі  Хреста,
З  неї  випито  всі  ЇЇ  мрії...
Всі  до  краплі,  до  всенького  дна  !

Все  збулось,  що  задумано  Богом,-
Біль  дере  Твої  груди,  як  звір  :
Я  б  пройшла  Твою  Хресну  дорогу:
Болю,  крови  і  людських  зневір...

Я  б  на  Хрест,  моя  люба  дитино,
Тільки  б  ноги  Твої  доторкнулись  землі...
За  любов  покидаєш  мене,  любий  сину  !
Миттю  кров"ю  залилося  Небо  вгорі  !

Розірвалося  Небо  надвоє  від  болю,
Від  гріхів  і  від  сліз,  що  волали  з  землі,
Стала  ніч,  все  покрилось  пітьмою...
Захлиснулося  Небо  у  людському  злі  !

Відлетіла  душа...  З  нею  -  серце  Твоє,
Що  ,  як  камінь,  було  ще  у  грудях...
"Вічна  пам"ять  !"  мотив  свій  у  скронях  снує...
Ти  ще  довго  вмлівала  по  людях.

Піднімайся,  Маріє,  -  вже  треба  іти,
Ірода  син  не  дає  підступити...
Не  знаєш,  стражденна,  що  Син  Твій  помер,
Щоб  людські  гріхи  відкупити  !

Не  знаєш  того,  що  воскресне  Твій  Син
І  буде  Тебе  прославляти,-
Він  -  Дух  всюдисущий,  Він  Божий  є  Син,
Воскреснеш  і  Ти  -  Його  Мати  !

Я  цілую,  Ісусе,  ті  рани
І  той  біль,  що  поніс  до  Небес...
Всі  ми  ходим  з  земними  хрестами
І  благаєм,  щоб  Ти  в  нас  Воскрес  !

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662259
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова