Навіщо розум Боже дав,
Щоб не писав, а лиш мовчав?
Щоб я «елегії» творив?
Щоб я рабом життя прожив?
А може, образ та подобу
Він дарував лиш для надії,
Що ледве у серцях жевріє.
Щоб не прийнять людей в худобу.
Та ясла повні не для нас,
Там є кому мугикать славу
За сіно продадуть державу
Там править вкрай елітний клас.
Я ставлю свічку у ікони
Та стиха к Богу промовляю,
Та лиш одне, Отець, питаю
Коли? Та як? Та ще доколи?
Навіщо розум дав мені
Та ще… до себе порівняв,
Коли подобою підняв.
Та світ запалював в чолі.
Чому ВОНИ, ще правлять в світі?
За що, цей світ на відкуп дали,
А може, краще вже вандали
Та дикуни у рваній свиті.
Хоча, різниця невелика.
Все розтрощили, все що було
Вони лиш крали…не набули.
Володарі лихого лиха.
