Мудрець з древності
Не за горами дивна мить,
Коли народ мій зацарює,
Вчуваю, як вона летить –
В серцях урочисто пульсує.
Все зло розвіється, мов дим,
І щезнуть виплодки ядучі,
А ми шаблюки зачохлим
Й розквітнуть, і Дніпро, і кручі.
Полинуть птахом у світи
Здобутки славного народу,
У вись злітатимуть персти,
Як божий дар, у нагороду.
І правда людство осінить,
Що на усіх земних теренах
Землянам рясно таланить,
Бо наша кров у їхніх венах…
Осяє мир, що ми з небес
Спустились на пусту планету
Задовго, як Ісус воскрес…
Гнобить хтось істину в секреті…
Іще один неспинний крок
І ми відродим давнє чудо…
Із древності встає місток,
По нім мудрець наш йде у люди…
13 квітня 2016 року
