Рукою чорною торкнув хтось крила
І струни серця – струни не дзвенять.
Круки політ мій вільний знов спинили,
На шлях свій хижий звабити спішать.
Крильми я від земельки відштовхнуся
І обмину в польоті скверни жах,
Злечу душею ввись із Білорусі –
На недосяжний піднебесний шлях.
Ніхто не вільний – радників багато
Каранням вкоротити наші дні.
Своя душа, свої шляхи в крилатих
І правди світло ясне в вишині.
Ларыса Геніюш
Рукою чорнай хтось крануўся крылаў
Рукою чорнай хтось крануўся крылаў,
Струн душы — і струны не звіняць.
Зноў груганы свабодны лёт спынілі,
На шлях свой хіжы звабіць наравяць.
Я ад зямелькі крыллем адаб’юся
І абміну ў палёце слізкі жах,
Злячу душой са сцежак Беларусі
На недасяжны, на паднебны шлях.
Ніхто не вольны — райце нам не сватаць,
Пакутамі скарочваць нашы дні.
Свая душа, свае шляхі ў крылатых
І праўды свет яснейшы з вышыні.
