А біля під'їзду є вицвіла рамка:
Виходячи, світло гасіть.
Дитинство моє, де ті перші світанки
І в ній, заховавшись, щемить.
Бузок і дві лавки, і кроки в асфальті
Тут теж пам’ятають його.
Частина мене тут мостилася спати
Й прокинулась хтозна чого.
І ніби із казки дитячий садочок,
Тополя навпроти вікна.
І сипле душа пам’ять світлу в пісочок,
І тінь, заховавшись, сумна.
«І що ми продали: дитинство? квартиру?»-
У горлі моїм застряга.
У нове життя не взяли звідси миру,
Тому й огортає нудьга.
18.03.16
