І що це все?Не стало духу?
Тебе задовольняє те,що є?
Навіщо ж ти кричала всім у вухо,
Що ти найкраща і усе твоє?
Тебе чекання завжди убивало,
А пробачення-для слабких було
Тобою лиш бажання керувало
Любов’ю теж серце «не цвіло»
А що тепер,невже ти схаменулась,
Визнаєш,що в інших є плюси?
Чи в житті ти трохи послизнулась
І поміняла свої «полюси»?
Мені кота нагадувала ти собою,
Який хвалився,що брід перебреде
Та як пішов,пропав поміж юрбою
Так й не знайшли.Нема кота ніде!
На вихваляння ніколи не скупилась
І математиком природженим була
Нічим із іншим не ділилась
І правду множила завжди на два!
Ти говорила,що створена для влади,
Що твоє місце десь «на висоті»,
Всіма і всім хотіла керувати
Та твої мрії надто вже «круті»!
І не одному честі «обірвала»,
І не одного довела до сліз,
Не в одну «каменем кидала»,
І не одним «ніж в поперек проліз».
Та десять років пройшло із того часу,
Ми все забули й пробачили усе!
І не тримає вже ніхто образу,
Й нехай тобі це спокій принесе!
Ми вірили,що ти десь на посаді,
Красивий кабінет,одяг,каблуки…
За тобою завжди були «з заді»
Та скільки не дзвонили,там гудки…
Напевно зайнята,неможеш розмовляти,
В інтернеті теж на сайтах не бувало
Вирішили,не будем турбувати
Та нашою це помилкою стало!..
Пройшло ще п’ять,як я ішла з базару
Почула крик,двірниця там мела.
Обернувшись,побачила примару:
Твій силует,а в руці –мітла
Я крикнула:»Світлана,зачекай!»
Ти глянула і погляд зупинився
Та не сказала ані «Привіт!»,ані «Прощай!»
Побігла і час ніби розплився…
Я довго ще стояла і дивилась
І точно знаю,зір мій не підвів!
Це була ти мені не снилась,
Та хто і що тебе отак довів?
На місце це я приходила ще не раз,
Дізналась,двірником ти працювала
Та випивала раз-у-раз
І на горілку часто боргувала.
І що це все тебе задовольняє?
Та що з тобою є таке?
Ти ж можеш більше!Що тебе «ламає»,
Куди бажання поділося палке?
Можливо зустрічі нам більше і не мати
Та знай,прийди і я допоможу!
Невже забула,ким ти мала стати?
Тоді зайди і я все розкажу!!!
26.12.2015 р.
