Ти просто послизнулась


І  що  це  все?Не  стало  духу?
Тебе  задовольняє  те,що  є?
Навіщо  ж  ти  кричала  всім  у  вухо,
Що  ти  найкраща  і  усе  твоє?

Тебе  чекання  завжди  убивало,
А  пробачення-для  слабких  було
Тобою  лиш  бажання  керувало
Любов’ю  теж  серце  «не  цвіло»

А  що  тепер,невже  ти  схаменулась,
Визнаєш,що  в  інших  є  плюси?
Чи  в  житті  ти  трохи  послизнулась
І  поміняла  свої  «полюси»?

Мені  кота  нагадувала  ти  собою,
Який  хвалився,що  брід  перебреде
Та  як  пішов,пропав  поміж  юрбою
Так  й  не  знайшли.Нема  кота  ніде!

На  вихваляння  ніколи  не  скупилась
І  математиком  природженим  була
Нічим  із  іншим  не  ділилась
І  правду  множила  завжди  на  два!

Ти  говорила,що  створена  для  влади,
Що  твоє  місце  десь  «на  висоті»,
Всіма  і  всім  хотіла  керувати
Та  твої  мрії  надто  вже  «круті»!

І  не  одному  честі  «обірвала»,
І  не  одного  довела  до  сліз,
Не  в  одну  «каменем  кидала»,
І  не  одним  «ніж  в  поперек  проліз».

Та  десять  років  пройшло  із  того  часу,
Ми  все  забули  й  пробачили  усе!
І  не  тримає  вже  ніхто  образу,
Й  нехай  тобі  це  спокій  принесе!

Ми  вірили,що  ти  десь  на  посаді,
Красивий  кабінет,одяг,каблуки…
За  тобою  завжди  були  «з  заді»
Та  скільки  не  дзвонили,там  гудки…

Напевно  зайнята,неможеш  розмовляти,
В  інтернеті  теж  на  сайтах  не  бувало
Вирішили,не  будем  турбувати
Та  нашою  це  помилкою  стало!..

Пройшло  ще  п’ять,як  я  ішла  з  базару  
Почула  крик,двірниця  там  мела.
Обернувшись,побачила  примару:
Твій  силует,а  в  руці  –мітла

Я  крикнула:»Світлана,зачекай!»
Ти  глянула  і  погляд  зупинився
Та  не  сказала  ані  «Привіт!»,ані  «Прощай!»
Побігла  і  час  ніби  розплився…

Я  довго  ще  стояла  і  дивилась
І  точно  знаю,зір  мій  не  підвів!
Це  була  ти  мені  не  снилась,
Та  хто  і  що  тебе  отак  довів?

На  місце  це  я  приходила  ще  не  раз,
Дізналась,двірником  ти  працювала
Та  випивала  раз-у-раз  
І  на  горілку  часто  боргувала.

І  що  це  все  тебе  задовольняє?
Та  що  з  тобою  є  таке?
Ти  ж  можеш  більше!Що  тебе  «ламає»,
Куди  бажання  поділося  палке?

Можливо  зустрічі  нам  більше  і  не  мати
Та  знай,прийди  і  я  допоможу!
Невже  забула,ким  ти  мала  стати?
Тоді  зайди  і  я  все  розкажу!!!
26.12.2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: bojkiv4anka