Чому ніхто не вміє цінувати
Те, що він має, те, що є сьогодні?
Чому ми вміємо лише втрачати,
А потім плакати, що ми самотні?
І замість того, щоб в обійми впасти,
Щоб розчинитись у вогні кохання,
Щоб здатися й, нарешті, зброю скласти
Ми обираємо тяжкі страждання.
Ми сподіваємось, що добре буде
Лиш там, де нас нема, та це омана.
Усе залежить лиш від тебе. Чудо?
Та ні, це правда, правда нездоланна.
Ми забуваємось, ми губимось в мережі
У повідомленнях, в дзвінках мобільних.
Ми більш цінуєм бейджики одежі
Ніж почуття своїх душ божевільних.
Навіщо ми завжди шукаєм кращих?
Навіщо зраджуєм і серце розбиваєм?
Чому ламаєм просто рідних наших?
Ми відповіді і самі не знаєм...
Чому не віримо,що щастя близько?
Ось воно - поруч, тільки озирнися.
Нехай згортається у серці військо,
Поглянь навколо, щиро посміхнися.
Любіть і бережіть своє кохання,
Робіть цей світ добрішим, щасливішим.
І кожен день живіть свій, як востаннє
Адже все це в житті найважливіше.
