Я розкажу Вам казку, про Фею маленького зросту, але дуже сильну.
Вона мала би жити в якомусь квітучому саду, і перелітаючи з квітки на квітку,з квітки на дерево лише наказувати їм - коли зеленіти, коли цвісти…
Але випадковість занесла її до людей. В людській буденності цій тендітній Феї прийшлося впрягтися в буденне життя. І їй прийшлося прати, варити, ходити на роботу, народжувати дітей, бавити чоловіка, який її любив, але любив її своєю чоловічою любов’ю.
Їй прийшлося навчати дітей, які теж її любили, але теж по своєму.
Прийшлося спілкуватися з великою кількістю людей (а спілкування з людьми теж важка справа).
Але Фея всіх дуже любила а особливо життя.
І їй було легко народжувати, любити чоловіка, любити всіх хто був поруч з нею. Всім біля неї було добре.
Про всіх Вона піклувалася, про всіх говорила лише добре, всім вона спішила допомогти.
Вона мило усміхалася. Вона все прощала, і простила «Випадковість», яка зробила її хворою.
Вона мужньо боролась з хворобою…
Тепер Фея високо, високо і таки в саду ( де квіти, де любов, де спокій).
З повагою про Віру Іванівну, лікар- терапевт
Винничук Галина Григорівна.
