І знову те саме, те саме…
І знову ті самі граблі…
Чому стоїмо, капітане,
А поряд пливуть кораблі?
Спустіть мені шлюпку на воду,
За ними я вслід попливу.
Не треба шукати вже броду,
В кільватері з ними дійду
До гір, що синіють у далі,
До зір, що горять в вишині,
До мрії, яку в мене вкрали, –
Знайду там розраду собі.
Спустіть мені шлюпку на воду, –
Я тут задихнусь уві сні.
До вільного, чистого броду
На цім не дійти кораблі.