ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Кімната» Автор: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620485
******************************************
Вона вкотре молилась. Молилась любові,
Їй здалося, що серце лопоче крильми,
Б’ється, рветься у марево, стогне щоночі,
Але ґрати притисли її до землі.
Їй так хочеться вірити. Вірити! Чуєш?
Дайте серцю надію, вкажіть вірний шлях...
І любов їй сказала, відверто, у очі,
Що ти маєш сама всі ці ґрати здолать.
І вона полетіла, зібрала всі сили,
Як і тисячі інших кімнатних птахів,
І чимдуж у ті ґрати, не шкодуючи крила...
Та як тисячі інших, в безодню років.
Розплескалось розбите скалічене тіло,
Проклинаючи світ, й єзуїтську Любов,
Що жорстоко її у цю пастку зманило,
І лишило її в порожнечі обмов.
Її серце для неї - порожня кімната,
Де згорілі до тла помирають світи,
І чорнезна діра там де покуть, як кара
За невміння літати крізь ґрати земні...
