Може, колись...коли не знаю,
Світліш горітиме зоря,
Дійду я все ж до небокраю,
Нехай лиш зірка не згоря.
Я знаю: ти мене чекаєш.
Так хочу в тебе все ж спитать:
Чому мене не відпускаєш?
В очах це хочу прочитать.
Сказать, що сонце ще в зеніті,
Що ще прилинуть журавлі,
Живе любов лиш вічно в світі,
Гірка сльоза, що на щоці.
А небокрай все далі й далі...
Невже, це збилась я з шляху?
Навколо, ніби все в вуалі..
Не піддаюся все ж страху.
Та часто в себе все питаю,
(Як сніг, на голову думки):
Чому тобі я все прощаю,
Горнусь до тебе залюбки?
Любов буває, як хвороба,
Якщо поселиться в серцях,
Не всім бува винагорода,
Частіш - сполоханий це птах...
Знов сум і зневіра? Невже цьому винна осінь? Зовсім ні! Осінь робить зустрічі коротшими, обличчя сумнішими, самотність помітнішою. Але вона робить слова теплішими, поцілунки міцнішими, а любов ... любов не залежить від пори року
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та, ні! Просто бувають такі хвилини розпачу...У мене це часто буває...
Дякую за увагу!
Надю, я поставила дві "5". Я взагалі ще жодного разу нікому нижче оцінки "5" не клала. Можу взагалі не оцінити, але щоби отак... Хтось переді мною поставив, бо були низькі бали. Я не розумію, для чого це. Скажи, що не так. А отак мовчки... У мене теж таке було.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба! Дякую за підтримку... Не переймайся...Це одна і та ж людина тайком ставить двійки і ховається... Чому ж не вказати на помилки і не порекомендувати свої твори... Хоч, почекай...
Я знаю, хто це робить... ..
Та я не звертаю уваги!
любов -- неповторна,
