[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fbsEHLmIInw
[/youtube]
Може, колись...коли не знаю,
Світліш горітиме зоря,
Дійду я все ж до небокраю,
Нехай лиш зірка не згоря.
Я знаю: ти мене чекаєш.
Так хочу в тебе все ж спитать:
Чому мене не відпускаєш?
В очах це хочу прочитать.
Сказать, що сонце ще в зеніті,
Що ще прилинуть журавлі,
Живе любов лиш вічно в світі,
Гірка сльоза, що на щоці.
А небокрай все далі й далі...
Невже, це збилась я з шляху?
Навколо, ніби все в вуалі..
Не піддаюся все ж страху.
Та часто в себе все питаю,
(Як сніг, на голову думки):
Чому тобі я все прощаю,
Горнусь до тебе залюбки?
Любов буває, як хвороба,
Якщо поселиться в серцях,
Не всім бува винагорода,
Частіш - сполоханий це птах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Н-А-Д-І-Я