Б'єшся грудьми, мов хвилі об скелі,
Все падаєш, в спробі схватитись за щось.
Їм зрозуміть, що тобі пережить довелось
Не можливо. Темно немов у тунелі.
Брязкіт копит, що топтали тебе
Й ті погляди хижі, що так важко забуть.
Знов речі збирати й тікать в нову путь.
Вслуха́тись світа́нками в пташиний щебет.
Мов кора́бель кидало й трусило життя
І тривожне вселилось у серці чуття.
Та лиш тихо зітхнувши за те все забудеш...
Все ж, дух не зламати, бо міцний мов граніт.
І яким би не був злим увесь наший світ,
Якщо лиш захочеш, то свого здобудеш.
