У тихій заводі ріки
До схилу нишком день спустився,
Останній промінь провалився,
В рядок шикуються качки,
Замукало в хліву теля,
Десь бовкнуло відро в криниці,
Зачиркали журливо птиці –
До сну зібралася земля.
А у вікні твій силует…
Ніч опускає темні штори,
Мигтять зіркові коридори,
У місячний зовуть вертеп.
В провалах хмар спішить до нас
Блискучий місяць міднолобий,
І мовчки тінь за нами бродить,
В кружлянні обіймає вальс.
Затихла стомлена земля,
Забився місяць в темні хмари
Та зорі в місячні кошари
В чеканні сонячного дня.
Став горизонт, як маків цвіт,
З провалу промінь підійнявся,
І новий день для нас почався,
Осяявши небесний звід.
Прощай, зваблива тепла ніч,
Розрада для душі і тіла,
Кохання радість подарила,
Закривши схрони протиріч.
