Я знаю, холод сірих злив - межа,
Хай і примарна, тільки вже безсмертна
Ще й сточена, розкришена - іржа.
Межа від сонячного "все гаразд?"
Далекого, як кара та ганебна,
Лиш крок завмер над прірвою образ.
Нащо забрало - шори, як щити,
Сліпому навіть крик - німе мовчання.
Де світлофори, значить там - хрести?..
Зорай межу, чи каву завари,
Хай тане холод в ніжному зітханні
Химерної придуманої гри.
На склі малюю, щось із твоїх рис.
Зашкалив тиск, мабуть кривавий Місяць
У осуд серце поглядом затис.
І що той корвалол, коли болить
А коле так, що хоч ридай, хоч смійся?
Та що та ніч, як є кого молить?
Вересень 2015.
Найтемніша ніч - завжди перед світанням;
Сліпота найглибша - до прозріння...
Лиш за крок; а отже, за межу останню -
Без Остраху стрибаймо, із молінням!..
"нестерпна межа" – то занадто, не годиться. годиться "нестерпний холод", отже порівняння некоректне. щодо вужа там: "порухи" – невиразне, неекспресивне; замість вужа в контексті злив годиться "іржа"; до "вербна" розгляньте "ущербна" – слово сумнівне, та в словнику знайти пощастило; після "зітханні" коми не треба; останнє слово все з великих літер – сенсу не бачу ніякого так писати. в чому смисл останньої фрази? мабуть, невміло втілили
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Філософ - саме життя...А я так,щось пишу... 
Дуже гарно,Ліно! 
