Я знаю, холод сірих злив - межа,
Хай і примарна, тільки вже безсмертна
Ще й сточена, розкришена - іржа.
Межа від сонячного "все гаразд?"
Далекого, як кара та ганебна,
Лиш крок завмер над прірвою образ.
Нащо забрало - шори, як щити,
Сліпому навіть крик - німе мовчання.
Де світлофори, значить там - хрести?..
Зорай межу, чи каву завари,
Хай тане холод в ніжному зітханні
Химерної придуманої гри.
На склі малюю, щось із твоїх рис.
Зашкалив тиск, мабуть кривавий Місяць
У осуд серце поглядом затис.
І що той корвалол, коли болить
А коле так, що хоч ридай, хоч смійся?
Та що та ніч, як є кого молить?
Вересень 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: Ліна Ланська