|
Скільки сьогодні бачив людей,
в скільки дивився очей на Хрещатику,
в переході мій день потонув,
я кричав до цих труб
в напівтемряву, бавлюся з ревером, сумно...
чоний чехол на підлозі гранітній,
Revo, ніяких квітів,
посміхаюся після "Тримай",
закурюю свій Parlament - і знов до них...
тягнуться довгі липневі дні,
кохання завтра відправлю
у теплий Львів бандероллю,
доберусь - виловлю його,
викрою з плівки
в останній пастельний сезон.
І знову я тут, за розбитим столом,
спрага вина, - без кохання, знаки,
я тримаю тебе на руках,
і все ж нікуди не дінусть,
жили й дивились, ходили, молились
і добре, що хоч байдужого чужого щастя
у очах їх було достатньо,
що все ще не втрачене,
ящо серед 100 їхніх пар
бачиш справжню, шалену Любов,
в якій навіть спраглий серпень
холоне за кожним ударом,
я втомлено відкладу гітару,
струни щасливо блищали,
я посміхаюся їм...
з вами усе життя; покладіть мене
в разі чого з гітарою, чуєте?
рок"н"ролл з тими рваними струнами,
а не кончений траурний марш,
джин або на крайняк коньяк
у прозорих стаканах із льодом,
радіо Rok's без реклами
сталеві гітарні струни
і справжні тільки друзі,
а далі, - будь, що буде,
я був і лишусь молодим
21.08.2013
ID:
609356
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.09.2015 00:36:47
© дата внесення змiн: 26.09.2015 00:36:47
автор: mr_saintspirit
Вкажіть причину вашої скарги
|