Люди такі дивні, що не можна зрозуміть,
Начебто все добре, але зруйнують все умить,
Словами, які сильно ранять душу,
Не вб’ють, а тільки розкидають на шматки
І вчинками , що могли б зробити краще ,
Та виходить ,як завжди, навпаки …
Цей світ стає до болі неможливим,
Він змінюється просто на очах,
І час ,що йшов завжди повільно,
Летить, мов той скажений птах.
Ми, не замислюючись, розбиваємо
Серця чужих і рідних нам людей,
І тільки потім ми шукаємо
Вихід із створених проблем.
Ми повинні щось змінити,
Порушити систему «навпаки»,
І цінувати в людях щось хороше,
А не просто бачити в брехні!
