Вже так багато сказано про світлі почуття,
Але ще більше написано віршів.
Кохання….. Так, що ж таке кохання?
Щоб описати, не вистачить ніяких слів.
Воно приходить раптом, вдаряє прямо в ціль,
Але якщо ж прийшло уже, нікуди не піде.
Й закрутить голову, як взимку заметіль,
У серці, там глибоко та сильно так осяде.
Але хіба назвеш оте усе коханням,
Що, ніби дощ, пройде й залишить тільки слід?
Все, що проходить, то лиш життя повчання,
Бо, справжнє побачить табличку, тільки «вхід».
Це крик душі і серця стук шалений,
А він такий чарівний й незбагнений.
Це, кожен раз, палке привіт й палке прощання,
І завжди буде так, немов то мить остання.
А головне, що справжнє почуття живе у серці,
І поселяється у ньому назавжди.
Ти лиш відкрий у щастя дверці,
І ще одне: ти не сідай у лиха поїзди!
