Таке блакитне і бездонне небо,
Немовби влітку, а надворі осінь
Янтарні розгубила в травах перли, –
Оголені дерева в парках зовсім.
Розвіялися спогади і мрії,
Неначе вслід за листям полетіли,
Зів'яла думка, згаснули надії,
В душі лише вугляк чеканя тліє.
Теплá чекаю веснянóго сонця,
Пробудження природи і цвітіння,
Хвилююче й зворушливо водночас,
Щоб серце тішила пташина пісня.
Тебе чекаю, наче сонця промінь,
Щоб у твоїй любові відігріти
Свою самотню і холодну осінь,
А потім…
потім в вирій відлетіти…
05.11.2012
