Час надто швидко біжить
Й не спиняється ні на мить!
Він летить крізь віки,
Забирає дні, роки…
Куди ж він так спішить?
Невже прагне по швидше мене згубить?
А, можливо, він так мчить
Бо кохання своє зустріти спішить?
Десь на високій скелі,
А може серед пустелі,
Його чекає вона –
Красуня зваблива й чарівна.
І тоді він зупиниться на завжди,
Коли дійде до своєї мети!
Але до тих пір
Час згубить багато людських життів
У своїй погоні
Зламає чужі долі.
