Ми говоримо часто:
«Це дуже важко!»
Але що важко насправді,
Так це дивитись в вічі правді.
Важко сказати: «Прощай назавжди!»,
Коли хочеться кричати: «Стій! Не йди!»
Важко розбити всі мрії
І залишитись зовсім без надії!
Важко вдавати ржач,
А в душі давити плач!
Важко, коли розум наказує: «Забудь!»,
А серце благає: « Ще хоч трішки побудь!»
І спогади тягнуть у прірву…