Бувають у житті важкі хвилини,
Коли не видно сонечка з-за хмар,
Коли слабіють, покидають сили,
Немає поруч, хто б підмогу дав.
Крадеться в душу непомітно туга…
Мерщій її від себе проганяй,
А як погода за вікном похмура,
Ти все одно на сонечко чекай.
Як темні хмари небо заснували
Й невпинно землю змочує дощем,
Веселку жди, – своїми кольорами
Вона втамує в серці біль і щем.
Як сон вночі привидівся поганий,
Прокинувшись, світанку посміхнись,
Подякуй Богові за мить цю бездоганну
І щиро тихо-тихо помолись.
15.09.2011 р.
