Вже квітень завалився в двір,
Нарциси шаленіють,
Крикливі зграї горобців
На сонці пір’я гріють.
І раптом дощ, і сніг, і грязь,
Холодний вітер хлинув,
І заплела осіння бязь
Весняну в році днину.
Спішить, зігнувшись, чепурун,
То в сніг, то в воду ступить.
Вповзає в серце тихий сум
Та душу каламутить.
Оце так квітень - неборак,
Ні зелені, ні цвіту.
Караєш задарма, чувак,
Тебе ж так люблять діти!
Не вередуй, віддай тепло,
Усім, хто радо стрітив,
Та воїнам, щоб де було
І тіло, й душу гріти.
На Сході вирви прикрашай,
Людей весняним цвітом,
Іди, мій друже, поспішай,
Неси тепло і світло.
