Розбавляю міцний чай легкою музикою з віскі,
Напруження повільно звільняє мої мізки,
Релаксу додає нестримно і шалено,
Як афродизіак, нервує всю мене і всю мою систему.
З закритими очима бачу більше ніж хотіла,
Я відчуваю її дотик до кожної клітинки мого тіла,
Всередині його тепер цвітуть красиві квіти,
Ніколи не дозволить вона їм заржавіти.
А весь отой бур\\\'ян з корінням швидко вириває.
З відкритих навстіж вікон смачне повітря виринає.
Здається світ змінив свій колір, форму й назву,
Складється усе в незрозумілі і цікаві пазли.
Бажання лиш одне я маю - не дати їй скінчитись!
Я ще не встигла ретельно, повністю втомитись.
Та чую раптом... чай холоне, затихають звуки,
Кінець настав нашої з тобою злуки.
Лишусь лежати в темноті, тихо мовчати,
Ні звука, аж доки не захоче знову розпочати.
