Мене зігріють спогади приємні,
Де мама, жінка і удома син.
Надворі нині холодно і темно,
А в ніздрях запах від горілих шин.
Пробач, матусю, мила, рідна нене
За ті образи, що зробити встиг.
У мене усе добре, хоч й буденне,
А я в окопі знову в ніч простиг.
Прости, кохана, що я знов далеко,
Ти вір і я приїду вже Герой.
Ти жди мене, як літа ждуть лелеки
І нашого малечу заспокой.
Все буде добре, мій любимий сину,
Я скоро буду дома. Ти чекай.
Обняв боєць зіжмакану світлину
Й останнім подихом полинув тихо в рай.
Олег Гаврилевич, 18 лютого 2015 р.
