Кажете, про щастя не писала,
І любов, описую сумну?
Але в творах, я оповідала,
Про життєву істину одну.
Не буває радощів, без болю.
Бо без нього, нам не зрозуміти,
Що потрібно відстояти волю,
Й, інколи, за неї навіть вбити.
Чи пізнали ми б ціну свободи,
Якби в нас її не відібрали?
Не піднялися б тоді народи,
Й за свою ідею б не повстали!
Вас, так заціквило кохання,
Та чи цінували б ми його,
Не пізнавши втрати й сподівання,
Знов торкнутись, любого свого?
Я пишу не про песимістичне,
А про те, що в кожного в душі.
І насправді це - реалістичне,
Мов би лезо в гострому ножі.
Тож,про щастя, варто - не писати,
А в коханих радощах - тонути.
Щастям треба жити й відчувати -
Ось, що варто, вам, було збагнути.
