Моя Анна виходить в люди,
Мружиться наче трьохмастний кіт,
Не зважає на те, що мо’ буде,
Та все мріє про далекий політ.
Моя Анна знаходить десь сили
Ген-ген мчиться за небокрай:
Її янголи туди запросили;
Як не віриш, то не набридай.
Моя Анна цитує другу,
(том Ахматової - вже до дірок),
Варить каву гірку - бо без цукру -
Й через терни бреде до зірок.
Моя Анна лишає натхнення,
Муз ненавидить, подібно мені,
Грає в шахмати, рида безупинно
І тихенько говорить вві сні.
Моя Анна - не більше ніж лялька,
Гріє ручки, бо скоро зима.
Крізь бар’єри дійдем ми початку.
...Шкода, Анни у мене нема (25.09.2014)
П.С. Дякуючи Марії Микитенко та "її Анні".
Моя римована забавка не більше ніж... забавка.
Анни ж бо’ дійсно у мене нема :)
