Я не прийду, тож не чекай даремно.
Повільно никнуть промені зорі.
Акацій грона пахощами, певно,
Заділи невідоме щось в мені.
Заманливо бродити містом стихлим,
Де тіні креслить красень-кипарис,
Де світла ніч і навіть місяць чистий
Прозорим сяйвом струменить униз.
Тож не чекай. Так радісно і чесно
Я почуваюсь – ждане комільфо.
Заколихай в цю ніч, чарівна весно,
Утомлене життям моє єство.
Прозору ніч і диво зорепаду
Не проміняю на твоє тепло.
Переступити міг би гіркість зради,
Але душа тендітна, наче скло.
Комільфо (франц.) – так, як треба