Кораблі в повітрі плавають не втішно.
Розкидані уламки по цілих небесах.
З боку вигляють ці пазли якось смішно.
Таке лиш може статись у спогадах чи снах.
Наш капітан валяється ні мертвий, ні живий.
Навколо лишень трупи, матросів у полоски.
Один єдиний парубок у погляді застиг.
І їм потрібно вірити! Ще залишилось трошки!
"Не бійтесь капітане, ми дійдемо до цілі"
"І ми так не здамося, даю вам чесне слово"
"Раз прилетіти ми, до цих країв зуміли"
"Та дійдемо вперед і віруючи у Бога"
На цих словах матрос, взяв в руки капітана.
І рушив у портал, який виднівсь спереду.
Та зникли в невідомсті, хоч цей портал омана.
Наш капітан ще знав, своє піратське кредо.
Зійшовши на таємний та загадковий острів.
Піднявся наш матрос із капітаном вверх.
Це був триклятий острів, навколо трупи й кості.
І тут відчувся попіл, і тут відчулась смерть.
Поклавши капітана на землю вже холодну,
та сівши поряд з ним й схилившись в правий бік.
Відчув матрос всесильну й безмежну тягу сонну.
Закрив помалу очі та втомлено приліг.
І тут почувся вибух й каміння задригнулось.
Ці вибухи потужні із силою стихій.
Та швидко капітан і наш матрос проснулись.
Та взяли свою силу і рушили у бій.
Феноменально! 
