Можливо так потрібно,
Ні слова , ні дзвінка,
Лиш місяць в небі сріблом,
Твердить – життя ріка.
Тече вода нестримно,
Змиває днів пісок,
Змиває мертві рими,
В незайманий листок.
У мовчазній шухляді,
Згорять листки вогнем,
Здійснивши Божий задум,
У створенні поем.
Пройдуть весна і літо,
І дерево думок,
Осипле ніжні квіти,
В осінній сірий смог.
Дощі холодні змиють,
Обпалені сліди,
І смутку чорні змії,
Зберуться до води.
Зіллють палку отруту,
В буденність сірих днів,
І мрії ,наче трутні,
Не створять мед зі слів.
Така в поета доля,
Солодка та гірка,
Життя здається полем,
А в дійсності –ріка.
