На дні гіркого горя
Кров розчиняється мов аспірин
Пекучі кристалики солі
І сотні маленьких крижин
У мертвому морі
Поволі, нестерпного болю
І ти один
Ніхто не говорить
Що не хотілося чути
Ніхто і не наливає тобі
У келих отруту
І глибоко у душі
Обривається мотузка
І крига розбивається на друзки
Ні величі
Ні сміху
Ні заздрості, що огортає
Голодному ворону на втіху
Ні зледеніння, ні скресання
Ні дружби, ні порятунку
Ні кохання
На дні солоного моря
Кров розчиняється мов аспірин
Пекучі краплини горя
І байдуже скільки годин
Ржавіла сталева клітка
Коли тебе витягує рибальська сітка
І ти один
