Весна холодна і якась невтішна...
Згубила, мабуть, десь своє тепло...
Дивується із нас всіх
Смертних, грішних,
Що дня недбало топчемо чоло...
Що знов, мов діти,
Граємося в "жмурки",
Наосліп ловимо майбутнього жупан,
Знов ніби віримо-
Оцей вже нашим буде...
-Не буде нашим...
Ми хто йому? - Він - пан...
Все ж копійками беремо зрад-плату...
Самі собі завжди - побільші ями...
Тут навіть сонцю важко засіяти...
Одне спасіння - Бог,
Бо Він ще з нами.
Його терпіння увірватись може...
Вже знаки подає тяжкі, болючі...
Проснись же, Розуме,
Бо спати ой негоже,
Вбивають душу України -
Брехнею-плітками
Безжально мучать...
Кажуть, хто добряче обпікся, дмухає і на воду... Та чи всі готові бути обережними і відповідальнішими надалі? Тільки б не припуститися минулих помилок... Актуальні думки.
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чого тільки не передумаєш...всього вистачає...Та, може. справді їй під силу(хоч зараз така ситуація...)
Совість нації - інша жінка, та буде олігарх! Не розпиляйтеся! Були ж ханенки, терещенки, бродські! Гарні люди! А що голота?
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шукайте чистих...Яка різниця, яке прізвище тих, хто зраджував...не варто про них...не лідера зраджував-кожного з нас, того, хто йому вірив...а зрада-найбільший гріх