Ранок день новий зустрів,
Трави росами покрив.
А вербиці сплів косиці
І у дзеркалі води
Показав її красу,
Що сплелася у косу.
А туман понад рікою
Заблудивсь між осокою.
То хвоста свого покаже,
То на воду спати ляже.
То клубочиться у лузі,
Набиваючись у друзі.
А гайочок, а лісочок
Подають свій голосочок.
Соловейко – тьох да тьох,
Закохалось серце, ох!
А зозуля все кує,
Щиро роки роздає.
Тож беріть хто скільки хоче,
Та й живіть собі охоче.
Ранком добрим умивайтесь
І здоров’я набирайтесь.
Сонечко уже сміється,
Це на щастя вам дається.
Щоб ви жили, не тужили
І з природою дружили.
Бо природа – наша мати,
Нам бажає силу дати
Від землиці, від травиці,
Від джерельної водиці.
Залюбки на луг і в гай
Поспішай, часу не гай.
Там душа побути хоче,
Має серденько дівоче.
Звеселиться мов дитина,
Буде вдалою вся днина.
