Не врятуватись від дощу і холоду.
Навіщо нам останній шанс?
Не оп’яніти від кохання солоду,
Бо доля вирішила все за нас.
Зостануться не сказаними всі слова любові.
Безодня відчаю вже душу поглина.
Уже ніколи не зустрінуся з тобою,
І замість тебе пригортає самота.
Земля від холоду зими вжахнеться:
Нічим, здається, не здолати млу.
Але промінчик сонця лагідно душі торкнеться,
І я прокинусь від страшного сну.
