Перегорнула осінь золоту сторінку,
Вступає жовтень у свої права,
Останні «кру» збирає в намистинки,
І з тихим сумом їх на землю поверта.
Відлітають лебедині крила,
Кличуть за собою перший сніг.
І багряний лист сумного клена
На вікні вмостився на нічліг.
Замовк в дібровах гук пташиний,
Помітно оголилися дерева,
Без сорому скидають листя на стежини,
І падолисту аж ніяк нема перерви.
І зрідка налягає паморозь ранкова,
Здригається земля від перших холодів.
Дошкульний вітер наліта раптово,
Зганяє піну до вчорнілих берегів.
Важкий холодний дощ із неба плаче,
Все рідше сонечко дарує «листобій»,
«Зазимник», «перелітник» злиться наче
Й останні барви викликає на двобій.
Горобина, кущі шипшини та калина
Багрянцем золотим іскряться.
Готуються поринути в зимову днину,
Де теплі сновидіння їм насняться.
І вечорами, вередливими і тихими,
Збирався гіркувато-терпкий дух трави.
Здаються назавжди тепер застиглими
Солодкі відчуття якоїсь дивини.
