Зловісні тіні на сумних дорогах
зійшли, звільнивши променисту путь –
і день за днем, у світлих перемогах
припливи щастя хвилею ростуть.
Криштальне небо нашої любові,
я знаю, грізним бурям не закрить,
в моєму серці промені святкові
зуміли всі куточки освітить.
В садах весна так радісно буяє –
мороз і сніг хіба її зведуть?
Воскрес мій день і ніч уже згасає,
й троянди все цвітуть, цвітуть, цвітуть.
Димчо Дебелянов
Рози
Злокобни сенки в пътища неради,
отминати, далеч остават те -
и ден из ден, с по-светли изненади
на щастието приливът расте.
Кристалното небе на любовта ни,
знам, няма бурята да помрачи
и кът един дори не ще остане
в сърце ми, непрепълнен със лъчи.
В градини пролет радостна полъхна -
слана и преспи ли ще ги смутят?
Възкръсна моя ден, нощта издъхна
и розите цъфтят, цъфтят, цъфтят.
